Масло обліпихи: корисні властивості, застосування, рецепти

Обліпихову олію впізнають за кольором: густий помаранчевий, майже морквяний. Цей колір дають каротиноїди, яких тут більше, ніж у будь-якій іншій рослинній олії. Але головне в ній інше — рідкісна жирна кислота омега-7, з якою й пов'язують репутацію засобу «для слизових». Нижче розберемо, від чого вона справді допомагає, як її приймати і кому не можна.

Від чого допомагає обліпихова олія

Якщо коротко, у неї три сфери застосування, і вони дуже різні за обґрунтованістю.

• Загоєння шкіри та слизових — найпослідовніший напрям. Опіки, садна, тріщини, пошкодження слизових. Тут в олії найдовша історія клінічного застосування.
• Шлунково-кишковий тракт — гастрит, виразкова хвороба, рефлюкс. У пострадянській медицині це класичний допоміжний засіб; доказова база скромніша за традицію застосування.
• Косметологія — суха і пошкоджена шкіра, ламке волосся, регенерація. Тут ідеться про живлення й відновлення, а не про лікування.

Важливо розуміти рамку: обліпихова олія — не ліки і не замінює терапію. Це допоміжний засіб, який має сенс у зв'язці з призначеним лікуванням, а не замість нього.

Склад і чим вона незвичайна

Перше, що варто знати про обліпихову олію: під однією назвою продаються два різні продукти. Олія з м'якоті (пульпи) — насичено-помаранчева, до третини її жирних кислот припадає на пальмітолеїнову, ту саму омега-7. Олія з насіння — світліша й рідша, у ній переважають лінолева (омега-6) та альфа-ліноленова (омега-3) кислоти. В аптеках і магазинах частіше трапляється олія з м'якоті або суміш.

Омега-7 — рідкість: у помітних кількостях вона є всього в кількох продуктах, і обліпиха серед них лідер. Це мононенасичена кислота, яка входить до складу ліпідів шкіри та слизових оболонок, і саме з нею пов'язують традиційне застосування олії при їх пошкодженнях.

Каротиноїди дають колір і працюють як провітамін A та антиоксиданти — за їхнім вмістом обліпихова олія випереджає більшість рослинних олій. Поруч токофероли (вітамін E), вітамін K і фітостероли.

Для шлунку: гастрит, виразка, рефлюкс

Це найчастіший запит про обліпихову олію, і логіка застосування зрозуміла: олія обволікає слизову, утворюючи плівку, яка механічно захищає пошкоджену ділянку від кислоти, а омега-7 і каротиноїди підтримують відновлення тканин.

При гастриті та виразковій хворобі олію традиційно приймають курсом до їди — плівка встигає лягти на слизову до того, як у шлунок надійде їжа й кислота. При рефлюксі схема інша: має сенс приймати її ввечері, а після прийому не лягати щонайменше пів години.

Тут потрібне пряме застереження. Гастрит і виразка в переважній більшості випадків пов'язані з бактерією Helicobacter pylori, і лікується це антибактеріальною схемою, яку призначає лікар. Обліпихова олія на саму бактерію не діє — вона може допомогти слизовій відновитися, але не усуває причину. Приймати її замість призначеної терапії — прямий шлях до ускладнень.

Окремо: при гострому панкреатиті, загостренні холециститу та жовчнокам'яній хворобі олія всередину протипоказана — вона має жовчогінну дію і може спровокувати напад.

Як приймати

Традиційна схема прийому обліпихової олії всередину виглядає так, але застосовувати її варто після погодження з лікарем — особливо якщо йдеться про хронічне захворювання.

Починати краще з половини чайної ложки: олія доволі важка, і в частини людей перші прийоми викликають нудоту або гіркоту в роті. Якщо це відбувається, дозу зменшують або приймають олію разом із невеликою кількістю їжі, хоча ефективність при цьому знижується.

Курси не роблять безперервними: після 3–4 тижнів прийому витримують паузу щонайменше два тижні. Постійний щоденний прийом місяцями сенсу не має і збільшує навантаження на жовчовивідну систему.

Обліпихова олія в каталозі Делюкс Холодний віджим із м'якоті ягід, у темному склі — світло руйнує каротиноїди, заради яких олію й беруть. Поруч — споріднена олія шипшини для тих самих зовнішніх задач.

Обліпихова олія250 мл, холодний віджим Олія шипшини250 мл, холодний віджим

Застосування при опіках, ранах і для слизових

Зовнішнє застосування обліпихової олії — найобґрунтованіша частина. Олію наносять на сонячні та побутові опіки після того, як спаде гостре запалення, на тріщини, садна, обвітрену шкіру та ділянки лущення. Плівка з олії утримує вологу і створює умови для регенерації.

Чого робити не варто: наносити олію на свіжий опік із пухирями або на відкриту кровоточиву рану. У гострій фазі потрібна обробка антисептиком і, при серйозному пошкодженні, лікар; олію підключають на етапі загоєння.

Окрема традиційна сфера — пошкодження слизових, зокрема проктологічні та гінекологічні показання, де використовуються готові аптечні форми, а не олія з пляшки. Тут самолікування особливо недоречне: за схожими симптомами можуть ховатися стани, що потребують обстеження.

Застосування в косметології: обличчя і волосся

Головне правило косметичного застосування обліпихової олії: чисту обліпихову олію на обличчя не наносять. Вона надто щільна і, що важливіше, забарвлює шкіру в помаранчевий відтінок, який тримається кілька годин. Її змішують із базовою олією у пропорції приблизно 1 частина обліпихової на 5–10 частин базової — мигдалевої, жожоба, виноградної кісточки.

У такому вигляді вона працює на сухій, обвітреній і зрілій шкірі: каротиноїди й токофероли підтримують бар'єрну функцію, олія пом'якшує лущення. Для жирної та схильної до запалень шкіри вона не підходить — надто комедогенна.

Для волосся обліпихову олію використовують у масках на довжину й кінчики: столову ложку змішують із базовою олією, наносять на годину-півтори та змивають шампунем у два заходи. На шкіру голови наносити не варто — жирність і помаранчевий пігмент дадуть більше проблем, ніж користі. Світле волосся від неї може помітно потеплішати у відтінку, це варто врахувати.

Протипоказання

Список протипоказань обліпихової олії короткий, але ігнорувати його не варто — особливо при прийомі всередину:

• Гострий холецистит, панкреатит, жовчнокам'яна хвороба. Олія жовчогінна і може спровокувати рух каменів або напад.
• Гострий гепатит і загострення захворювань печінки.
• Діарея. Олія має м'яку проносну дію і посилить симптом.
• Індивідуальна непереносимість та алергія на обліпиху.
• Вагітність і грудне вигодовування — прийом усередину лише за погодженням з лікарем; зовнішнє застосування зазвичай не обмежують.
• Діти — усередину лише за призначенням педіатра.

Побутовий момент, про який забувають: олія стійко забарвлює і шкіру, і тканини. Працювати з нею краще в старому одязі, а постільну білизну після нанесення на шкіру брати ту, яку не шкода.

Як обрати та зберігати

Орієнтир за кольором в обліпихової олії простий: якісна олія з м'якоті насичено-помаранчева, аж до червонувато-помаранчевої. Блідий, жовтуватий відтінок означає або олію з насіння, або сильне розведення іншою рослинною олією — таке трапляється часто, і в складі тоді вказано соняшникову чи соєву олію.

Дивіться на спосіб отримання: холодний віджим зберігає каротиноїди, при гарячому їх значна частина руйнується. І на упаковку — лише темне скло: каротиноїди руйнуються на світлі, і в прозорій пляшці олія втрачає цінність за лічені тижні.

Зберігають обліпихову олію щільно закритою, у холодильнику після відкриття, і витрачають протягом кількох місяців. Згірклий запах — сигнал, що олію використовувати не можна ні всередину, ні на шкіру.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Обліпихова олія — допоміжний засіб, а не ліки: при гастриті, виразковій хворобі, захворюваннях печінки та жовчного міхура, а також при вагітності її застосування слід обговорити з фахівцем. Схеми прийому наведено як традиційно вживані, а не як медичне призначення.