Амарантова олія – користь та застосування

Амарантова олія — одна з найдорожчих рослинних олій на полиці, і довкола неї накопичилося стільки обіцянок, що за ними загубилося головне: чим вона насправді цікава. Розберемо по порядку — як її отримують, чому ціна така, що в ній є, що з властивостей підтверджено і як нею користуватися.

Що це і чому так дорого

Олію віджимають із насіння амаранту — давньої культури, яку вирощували ще ацтеки. Насіння дрібне, розміром із макове зерно, і олії в ньому мало: близько шести-восьми відсотків проти сорока з лишком у соняшнику. Звідси й ціна — щоб отримати літр, сировини потрібно в рази більше, ніж для звичних олій.

Добру амарантову олію роблять холодним віджимом: при нагріванні втрачається саме те, заради чого її купують. Колір — від золотистого до червонувато-коричневого, смак горіховий із трав'янистою нотою і легкою смолистою гірчинкою.

Сквален: чим олія справді незвичайна

Головна особливість амарантової олії — сквален, природний вуглеводень, якого тут близько шести-восьми відсотків. Це робить амарант одним із найбагатших рослинних джерел сквалену — і ось тут важливе уточнення.

В інтернеті кочує твердження, що сквалену в амарантовій олії «вчетверо більше, ніж у печінці акули». Це неправильно, причому навпаки: акулячий жир історично й був промисловим джерелом сквалену саме тому, що його там десятки відсотків. Цінність амарантової олії в іншому — вона дає сквален без сировини тваринного походження, і саме тому косметична промисловість до неї придивляється.

Сам сквален — звичайний компонент шкірного себуму, він бере участь у ліпідному бар'єрі шкіри. Звідси його логічне застосування в косметиці: він добре сумісний зі шкірою і не сприймається нею як чужорідний.

Склад

Як будь-яка рослинна олія, амарантова — практично чистий жир, близько 900 ккал на 100 г. Чайна ложка — приблизно 5 г і 45 ккал.

Основа жирового профілю — лінолева й олеїнова кислоти, як у більшості рослинних олій. Вирізняють її дві речі: уже згаданий сквален і токотрієноли — менш поширена форма вітаміну E. Плюс фітостероли й фосфоліпіди.

Що відомо про властивості

Тут потрібна чесна рамка. Амарантову олію вивчають, публікації є, але це переважно лабораторні роботи й невеликі дослідження, часто на концентрованих фракціях, а не на олії з пляшки. Клінічних підстав вважати її засобом лікування чогось немає, і жодне регулювальне відомство таким її не визнає.

Твердження, які трапляються в інтернеті найчастіше — що олія знижує тиск і холестерин, підвищує імунітет, запобігає остеопорозу, допомагає при анемії чи покращує зір, — підтвердження не мають. Такі самі обіцянки супроводжують майже будь-яку нерафіновану олію, і ціна продукту їх достовірнішими не робить.

Що можна сказати спокійно: це джерело ненасичених жирних кислот, вітаміну E в рідкісній формі та сквалену. У косметичному застосуванні олія живить і пом'якшує суху шкіру — тут ефект зрозумілий і застережень не потребує.

Якщо у вас є діагноз, схему лікування визначає лікар. Рослинні олії здатні впливати на засвоєння препаратів, тому регулярне вживання натщесерце за постійної терапії варто обговорити зі спеціалістом.

Амарант у каталозі Делюкс Олія холодного віджиму — ложкою і зовнішньо, нагрівати не можна. Зерно — безглютенова крупа з білком і клітковиною, для каш і випічки. Одна рослина, дві різні задачі.

Амарантова олія100 мл, холодний віджим Насіння амарантуфасування 200 г – 1 кг

Як приймати

Побутовий орієнтир — одна чайна ложка на день, зазвичай зранку. Жодного затвердженого дозування в харчової олії не існує, тож схеми на кшталт «три столові ложки курсом» — це чиясь традиція, а не припис.

Починати розумно з половини ложки: смак специфічний, а на голодний шлунок нерафіновані олії в частини людей викликають дискомфорт. Якщо так — приймайте з їжею, різниці майже немає.

У кулінарії

Правило те саме, що в усіх нерафінованих олій: не нагрівати. При смаженні руйнується і жировий профіль, і сквален, а смак перетворюється на гіркоту. Олія йде тільки в холодні страви.

1. Салати і заправки. Зазвичай змішують із нейтральнішою олією — смак в амарантової яскравий і на любителя.
2. Каші та гарніри. Ложка в готову кашу, картопляне пюре чи відварені овочі перед подачею.
3. Соуси на йогурті та хумус. Трав'яниста нота добре лягає на кисломолочну основу.
4. Зовнішньо. На суху шкіру, губи, кутикулу — або в чистому вигляді, або додаючи в крем.

Як обрати та зберігати

Дивіться на спосіб віджиму й тару: потрібен холодний віджим і темне скло. Прозора пляшка на вітрині — поганий знак, світло руйнує і токофероли, і сквален.

Після відкриття — у холодильник, витрачати за кілька місяців. Згірклий запах і різка гіркота означають, що олія окислилася; таку викидають, а не доробляють.

Олія чи зерно: що брати

З амаранту роблять два різні продукти, і плутати їх не варто. Олія — це концентрат жирової фракції: сквален, токотрієноли, жодного білка і клітковини. Насіння — повноцінна крупа: білок, клітковина, мінерали, безглютенова основа для каш, гарнірів і випічки; його варять, додають у тісто або роблять повітряним, як попкорн.

Тобто якщо цікавить поживний бік — білок і клітковина — потрібне зерно, а не олія. Якщо сквален і косметичне застосування — олія. Це різні задачі, а не «краще і гірше».

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Амарантова олія — харчовий продукт, а не лікарський засіб.