Цибуля-порей сушений

Лук-порей цінувався ще в давнину єгиптянами, євреями та греками. У Європі він набув поширення завдяки римлянам, які його активно вирощували. Місце походження — схід Середземномор'я.

Порей вирощується у всіх країнах колишньої СНД, за винятком Крайньої Півночі. Він належить до групи овочів цибулі.

Висота зрілої рослини — 40-90 см. Колір листя — від зеленого до зеленого з блакитним відтінком, квітки білі або рожеві, у вигляді парасольки, цибулина має видовжену форму.

Фото: Вирощування цибулі-порей

Цибуля-порей розмножується за допомогою насіння. Вирощують два види порею: зимовий та літній. Цибулю-порей збирають двічі на рік: у квітні-травні та з вересня по грудень. Якщо зима тепла, то порей можна збирати і січні, і лютому. Зимовий лук-порей залишають у полі, так зберігаються всі його властивості. При зберіганні більше місяця смакові та ароматичні якості порію погіршуються. Для приготування використовують нижню частину рослини.

Склад та харчова цінність

Зміст білка в пореї вище, ніж у цибулі. Сильний запах порею обумовлений ефірними оліями із вмістом сірки. На 100 грам маси порею припадає 3 міліграми олій. Так само, як і в часнику, в ефірних оліях порея найбільше міститься дисульфіди і полісульфіди. А ще у пореї міститься цукор, натрій, протеїн, фосфор, калій, магній, каротин, залізо, вітаміни В, В2, РР, С, Bj (цей вітамін переважає)

. У 100 грам сушеної цибулі-порей входить:

• 1 г білків,
• 0,24 г жирів,
• 7,92 г вуглеводів,
• 32,24 калорій
• 1,04 г харчових волокон

Цибуля-порей — чудове джерело вітамінів, необхідних для оптимального здоров'я. Їхні листові стебла дійсно містять кілька життєво важливих вітамінів, таких як піридоксин, фолієва кислота, ніацин, рибофлавін і тіамін у правильних пропорціях. 100 г свіжих стебел міститься 64 мкг фолатів. Фолієва кислота необхідна для синтезу ДНК та поділу клітин. Їхні адекватні рівні в раціоні під час вагітності можуть допомогти запобігти дефектам нервової трубки у новонароджених.

Корисні властивості

1. Ефірні олії, що містяться в пореї, посилюють апетит, покращують травний процес, роботу кишечника, печінки, жовчного міхура.
2. Порей очищає кров, має сечогінну дію, допомагає при лікуванні ревматизму та подагри.
3. Аліцин у складі порею знижує жорсткість кровоносних судин, полегшуючи вивільнення оксиду азоту (NO) у стінці судини і тим самим знижуючи загальний кров'яний тиск. Він також блокує утворення згустку тромбоцитів та чинить фібринолітичну дію (руйнування згустку) у кровоносних судинах. Таким чином, аліцин допомагає знизити загальний ризик ішемічної хвороби серця, захворювань периферичних судин та інсульту.
4. Вживання знижує ризик розвитку деяких видів раку, зокрема раку шлунка, передміхурової залози та товстої кишки.
5. Діє як антисептик, який допомагає організму боротися з інфекцією.
6. Z є одним з небагатьох продуктів, які містять пребіотики, тип хороших бактерій, який необхідний для кращого поглинання поживних речовин.
7. Він усуває шкідливі відходи в організмі, стимулює перистальтичну дію та виділяє травні рідини, покращуючи тим самим травлення.
8. Регулярне споживання цибулі-порею сприяє зниженню рівня поганого холестерину поганого.
9. Рослина є багатим джерелом кальцію та магнію. Кальцій поряд з магнієм необхідний для здоров'я кісток, допомагаючи перетворювати вітамін D на його активну форму в організмі і тим самим зміцнювати кістки.
10. Через його вміст заліза,  може також допомогти у запобіганні різним типам анемії, особливо залізодефіцитній анемії.

Застосування в кулінарії

Порей має цибульний запах, а смак його тонший у порівнянні з цибулею. Порей незамінний у кулінарії: його використовують для приготування супів, овочевих салатів, паст, яєчні. Багато хто любить порей у клярі, у смаженому вигляді із сухарями, у маринаді. Ще один вид порею, «перловий лук», використовується тільки для салатів.