Гвоздика мелена

Спеція гвоздика - це одна зі спецій, властивих азіатським країнам, таким як Індонезія, Індія, Пакистан і навіть деяким Східній Африці. Прянощі родом з островів Малуку в Індонезії. Є популярним натуральним ароматизатором, застосовуватись різними способами в різних напрямках кулінарії та медицини.

Це висушені бутони квітки із дерева Syzygium aromaticum. Належить до сімейства рослин під назвою Myrtaceae. Гвоздика є вічнозеленою рослиною, що росте в тропічних та субротропічних умовах. Використовують різні частини, включаючи бутони, стебла, листя. Гвоздична олія також славиться своїми лікувальними властивостями.

Гвоздика мелена, як і багато інших спецій, має невелику історію походження. Протягом 13-го та 14-го століть пряність транспортували повністю з Індонезії до Китаю, Індії, Персії, Африки та Європи. За цей час вона мала високу цінність, тому розпочалася війна за монополію на виробництво гвоздики та її продаж. Під час середньовіччя та сучасності боротьба з островами Малуку велася постійно. Голландці перемогли та завоювали контроль над поширенням прянощі гвоздики. Придбати гвоздику сьогодні не проблема, тому що спеція дуже важлива комерційна культура по всьому світу.

Застосування

Гвоздика формує кулінарну базу у низці різних азіатських кухонь. Саме ця спеція додає стравам глибокий, солодкий аромат та насичений запах. Бутони можна використовувати цілими чи меленими.

Прекрасно поєднується з корицею, імбиром, цедрою апельсина та лимона, лавандою, куркумою. Використовується для приготування різних напоїв: лимонад, грог, глінтвейн, какао, кава, чай, алкогольні коктейлі. Поєднуватись у стравах з м'ясом, птицею, рибою та морепродуктами.

Корисні властивості

Гвоздика використовувалася протягом тисяч років в Індії та Китаї не лише як спеція та приправа, а й як ліки від багатьох хвороб. У китайській медицині вважається, що спеція має властивості афродизіаку.

1. Ефективна при лікуванні низки патогенних захворювань за рахунок наявності антибактеріальної властивості.
2. Корисна при боротьбі з раком легень на ранніх стадіях.
3. Підходить для захисту органів від дії вільних радикалів, особливо печінки.
4. Застосовується контролю рівня цукру на крові.
5. Використовуються при остеопорозі.
6. Укрпелає імунну систему.
7. Має болезаспокійливу властивість.
8. Застосовуються для лікування захворювань ясен та порожнини рота, особливо корисним є жування гвоздики.
9. Ефективна для зниження головного болю.
10. Лікує шкірні захворювання: вугрі, рубці, акне.

Калорійність та харчова цінність

Відповідно до національної бази даних поживних речовин для довідки, у 100 г спеції гвоздики міститься:

• 6г білків,
• 65 г кутведів,
• 13 г ліпідів,
• 2 г цукру,
• 33 г харчових волокон,
• 274 кклал,
• вітамін С,
• тамін,
• рибофлавін,
• ніацин,
• фолат,
• вітамін В6,
• вітамін В12,
• вітамін А,
• вітамін Е,
• вітамін D,
• вітамін К

Деякі біоактивні сполуки були виділені з екстрактів гвоздика. Деякі з них включають флавоноїди, гексан, метиленхлорид, етанол, тимол, евгенол та бензол. Вказується, що ці біохімічні речовини мають різні властивості, включаючи антиоксидантні, гепатопротекторні, протимікробні та протизапальні властивості.