Лаванда: види, склад і властивості сухоцвіту

Та сама квітка працює в полі, у десерті й у келиху — уся різниця в дозуванні

Лаванду впізнають за запахом і за фіолетовими полями з листівок. Але під одним словом продають три різні рослини — з різним ароматом, різною ціною та різним призначенням. Розберімо, чим вони відрізняються, що насправді лежить у сушеній квітці й куди її подіти, крім саше в шафі.

Друга плутанина — харчова лаванда проти декоративної. Зовні вони майже невідрізненні, а різниця принципова: букети з флористичних крамниць обробляють лаком, барвниками та нехарчовими фіксаторами. Як відрізнити одне від одного — у розділі «Як обрати».

Три рослини під одним словом

Ботаніки нараховують у роді Lavandula кілька десятків видів, але в їжу, у парфумерію та в побутову хімію йдуть три. Різницю між ними чути носом з першої секунди.

Лавандин — гібрид перших двох. Він у рази врожайніший за вузьколисту, тому саме він стоїть за словом «лавандовий» на упаковках прального порошку та кондиціонера. Для мила й саше це чудова сировина. Для чаю та десерту — ні: камфора вилазить холодною, майже медичною нотою.

Що лежить у сушеній квітці

Усе, заради чого лаванду купують, живе в ефірній олії. Її в суцвіттях до 3 % — більше, ніж у листі та стеблах, тому в харчову сировину йдуть саме відокремлені бутони.

Склад самої олії у вузьколистої лаванди нормований Європейською фармакопеєю: ліналоол 20–45 %, ліналілацетат 25–47 %, камфора не більше 1,2 %, цинеол не більше 2,5 %. Перші дві речовини й створюють той самий упізнаваний запах — солодкувато-деревний, з відтінком меду та сухого сіна. Ліналоол, до речі, науковці відносять до природних антиоксидантів.

Крім олії у квітці є дубильні речовини, кумарини (герніарин) і гіркоти. Вони відповідають за смак: терпкий, з гіркуватістю, з квітковою солодкістю на фініші. Саме через них лаванду кладуть щіпками, а не ложками.

Окрема цифра — фармакопейний поріг. Монографія на квітку лаванди вимагає не менше 13 мл ефірної олії на кілограм сировини. Це і є межа між сировиною, яку можна заварювати, і просто гарними сушеними квітами: у пересушеного, старого або неправильно зібраного сухоцвіту олії в рази менше.

Властивості: що лаванда справді робить

Про лаванду в інтернеті пишуть як про аптеку. Ми цього робити не будемо: сушена квітка — харчова та ароматична сировина, а не терапія. Натомість у неї є чотири властивості, які перевіряються на власній кухні за один вечір.

Що відомо точно з наукового боку: і квітка, і олія лаванди описані окремими монографіями Європейської фармакопеї — як сировина зі стандартизованим складом. Усе інше, що про лаванду пишуть у розділах народної медицини, до харчового сухоцвіту стосунку не має, і ми таких тверджень не повторюємо.

Сушена лаванда та лавандовий чай у каталозі Делюкс Очищені бутони Lavandula angustifolia з Угорщини, з фармакопейним допуском. Доставка по Києву та всій Україні.

Лаванда сушенафасування 50 г – 1 кг Лавандовий чайфасування 50 г – 500 г

Лаванда в кулінарії

Як прянощі квітки використовують по всій Південній Європі. У Франції та Італії розтертою на порошок лавандою посипають салати й соуси, приправляють смажене м'ясо, рибу та грибні страви. В Іспанії її кладуть при засолюванні овочів і яблук. У США люблять додавати до чаїв і холодних напоїв.

Робочі дозування прості: половина чайної ложки бутонів на чашку чаю 200 мл, щіпка мелених квіток на кінчику ножа в порцію тіста, третина чайної ложки в маринад на кілограм м'яса. Воду для заварювання беруть 85–90 °C — окріп вибиває гіркоту та руйнує тонкі ефіри.

Найпростіший спосіб познайомитися з лавандою в десерті — лавандовий цукор. Столова ложка бутонів на 200 г цукру, тиждень у закритій банці, потім просіяти. Далі цей цукор іде в безе, панна-коту, у чай і на посипку.

Стаття в тему: Рецепти з лавандою. ТОП-8 — варення, сироп, лимонад, печиво та лавандовий раф із пропорціями.

Що роблять з лаванди вдома

1. Саше в шафу та комодСтолова ложка бутонів у тканинний мішечок. Тримає запах два-три місяці, відлякує міль. Мішечок кладуть між стосами білизни, а не зверху — так аромат розподіляється рівномірніше.
2. Ароматична ваннаЖменя квіток у теплу воду або в полотняний мішечок під струмінь. Бутони без стебел зручніші: не забивають злив і не липнуть до бортів.
3. Мило та скрабЦілі бутони в мильну основу дають і запах, і фактуру. Для цукрового скрабу квітки попередньо розтирають — цілі дряпають шкіру.
4. Свічки, епоксидка, декорРозсип бутонів заливають у свічки та смолу, наповнюють ними прозорі вази й декоративні подушки. Стеблова сировина для цього підходить гірше — вона ламається й стирчить.
5. Суха ароматизація кімнатиВідкрита миска з квітками на полиці. Раз на пару тижнів бутони перемішують рукою — запах оживає від механічної дії.

Лаванда в косметиці

Лавандова олія — одна з найчастіших віддушок у милі, солях і кремах

Лавандовий аромат — один з найпоширеніших у миловарінні та доглядовій косметиці: він тримається на шкірі довше за цитрусові й майже ні з чим не сперечається в композиції. У домашній практиці використовують три форми сировини, і плутати їх не варто.

• Сухі бутони — у мило, скраби, сіль для ванни, настій для ополіскування.
• Ефірна олія — концентрат, у косметику додають краплями і завжди в базі, а не в чистому вигляді.
• Гідролат — ароматна вода, побічний продукт перегонки; м'якший за олію в десятки разів.

Жодних обіцянок про відновлення волосся та зникнення проблем зі шкірою ми тут не даємо — це зона косметологів, а не магазину спецій. Сухоцвіт у цих рецептах відповідає за запах і текстуру.

Як обрати та зберігати сушену лаванду

Харчовий сухоцвіт — це відокремлені бутони, без стебел, листя й сміття

Зберігають сушену лаванду в герметичній тарі, у темряві, за температури до +25 °C. Головний ворог — не час, а відкрите повітря: кисень забирає ефіри, і за кілька місяців у відкритій вазочці лишаються гарні, але майже німі квітки. За закритого зберігання термін придатності — 12 місяців.

Лаванда в історії

• Латинське lavare — «мити». Римляни додавали квітки у воду для купання та в прання; звідси й назва.
• Антична плутанина з нардом. У давніх текстах лаванду нерідко називали «нардом», і досі сперечаються, яку саме рослину мали на увазі автори.
• Монастирські сади. У середні віки лаванду вирощували при монастирях — як ароматичну й садову культуру водночас.
• Прованс як символ. Масові плантації у Франції з'явилися вже в новий час, а листівковий фіолетовий пейзаж — це найчастіше лавандин, а не вузьколиста лаванда.
• Болгарія попереду Франції. Із середини 2010-х світовим лідером з виробництва олії справжньої лаванди стала Болгарія — 250–400 тонн на рік; Франція утримує першість за лавандином.

Матеріал має довідковий характер. Сушені квітки лаванди — харчова та ароматична сировина, а не лікарський засіб; стаття не містить медичних рекомендацій. Діапазони компонентів ефірної олії наведені за монографією Європейської фармакопеї Lavandulae aetheroleum, мінімальний вміст олії у квітці — за монографією Lavandulae flos.